ОАЗИС ДОСТАТКУ І БЛАГОПОЛУЧЧЯ
З журналістського блокнота нашого кореспондента Миколи СЕРГІЙЧУКА
МАНХЕТЕН БЛИЗЬКОГО СХОДУ
Саме таку назву носить столиця ОАЕ Абу-Дабі як центр нафтової індустрії з ультрасучасними хмарочоса-ми. Ще в дорозі до міста ми багато почули від гіда Тиму-ра про його розкіш і стиль, що переплітається з традиційною гостинністю і повагою.
Перше, що впадає у вічі, потрапивши в Абу-Дабі, – величезна кількість зелені (на догляд за кожним деревом тут виділяють на рік 1–5 тисяч дирхамів).
Автобус мчить чудовою широкою автострадою, по обидва боки якої тягнеться добротний металевий паркан, наконечники якого вкриті сусальним золотом. А ще – оригінальне освітлення з шістьма ліхтарями на кожній електричній опорі.
Хоча дорога не надто завантажена, водій дотримується встановленої швидкості, адже за перевищення – штраф 800 дирхамів (майже 220 доларів США).
Тимур звертає нашу увагу на номерні знаки автомобі-лів – від однозначних до п’ятизначних. Так-от: однозначні номери належать виключно шейхам, двозначні – людям, що знаходяться трохи нижче за соціальним станом, тризначні – наступному прошарку населення і т. д.
Якщо ж хтось хоче виділитися з натовпу і придбати престижніший номер, може зробити це в Абу-Дабі, де проводиться аукціон, на якому виставляються на продаж «круті» номерні знаки.
Наприклад, недавно один з місцевих бізнесменів потрапив до Книги рекордів Гіннеса за придбання найдорожчого номера у світі – табличка з написом «1» обійшлася 25-річному арабові в 14 мільйонів доларів. Друге місце в рейтингу найдорожчих реєстраційних знаків займає «5», що обійшовся ще одному нафтовому магнатові в 9 мільйонів доларів. Всього ж на останніх 10 аукціонах було продано 900 «красивих» автономерів на загальну суму 120 мільйонів доларів.
Відтак, на шляхах ОАЕ іноді можна побачити парадоксальну картину: їде автомобіль вартістю 80–100 тисяч доларів, а номерний знак, встановлений на ньому, обійшовся власнику авто, скажімо, 7–8 мільйонів доларів.
За розмовами непомітно дісталися Абу-Дабі. Місто розташоване на острові й відділене від материка вузькою протокою. Столиця ОАЕ є водночас і резиденцією федерального уряду. Ось уже 300 років цим еміратом править родина Аль Казими.
Сучасний Абу-Дабі за останні два десятиліття став одним із міст світу, що розвивається найінтенсивніше.
Перша наша зупинка – велика мечеть шейха Заїда, що знаходиться неподалік від центра міста. Жінок з нашої групи попросили одягнути традиційний еміратський одяг: накидку (обайя) і хустину на голову (шейла) чорного кольору. На запитання: чому саме чорного, отримали відповідне пояснення – жінка є тінню чоловіка й переслідує його по п’ятах.
До речі, арабки ніколи не розлучаються зі своїм національним одягом. На міських пляжах, де доводилося бувати, вони навіть у ньому купаються.
Принагідно скажу і про одяг чоловіків, які носять зазвичай вільні і довгі сорочки переважно білого або іншого кольору (дишдаш) з червоно-білим строкатим головним убором (гутра), перехопленим чорним шнуром (агал).
Мечеть ще здалеку вражає своєю величчю й розкішшю. Споруджена із білого мармуру з інкрустованим золотом. Родзинка будівлі – найбільша в світі дев’ятитонна люстра в головній залі (діаметр – 10 метрів, висота – 15 метрів). Її змонтовано із більше мільйона кристалів Сваровськи. Не можна не згадати і про знаменитий іранський килим ручної роботи площею в 5627 квадратних метрів (також є найбільшим у світі), яким устелена підлога. Його виготовляли дві сотні нишапурських майстрів із провінції Хорасан-Разаві упродовж півтора року. Культова споруда налічує 64 куполи і 2622 колони. Кошторисна вартість будівлі – 600 мільйонів доларів США.
Відвідавши святиню, рушаємо далі. На нашому шляху зустрічаються чудові фонтани й ультрасучасні хмарочоси, розкішні сади й парки, грандіозні маєтки місцевої знаті.
Непідробний інтерес викликає 35-поверховий хмарочос «Ворота столиці» – своєрідний суперник знаменитої Пізанської вежі, занесений до Книги рекордів Гіннеса, як вежа з кутом нахилу 18 градусів (у чотири рази більше, ніж у пізанського прототипа) і висотою в 160 метрів. Під’їжджаємо до площі Аль Іттихад. Головна її особливість – шість скульптурних символів арабського світу, виготовлених із білого каменя: сторожова вежа, гармата, шапка для накриття їжі, посуд для ароматизованої олії, ємкість для кави, ваза для куріння кальяну.
В іншому місці нашу увагу привернула кругла за формою грандіозна офісна споруда. Її висота – 200 метрів, шири- на – 7 метрів.
Побували ми також біля резиденції правителя ОАЕ, у багатому кварталі столиці, так званій «арабській Рубльовці» (до речі, як нам сказав Тимур, із загальної кількості шейхів, які налічуються в Еміратах – 628, майже половина мешкає якраз в Абу-Дабі), мальовничій набережній, а також в інших визначних місцях.
Коли проїжджали мимо поліцейської академії, наш гід Ти-мур зауважив, що в місті функціонує клуб вартових правопорядку, в якому вони, окрім усього іншого, вивчають російську мову. Справа в тому, що в Емірати приїжджає на відпочинок велика кількість росіян, які здебільшого не володіють англійською. Тож очільник держави вирішив: знання російської дозволить поліцейським краще порозумітися з численними туристами із країн колишнього Радянського Союзу.
У столиці є також тюрми. Зокрема, у найсуворішій в’язниці застосовують таку міру покарання, як биття палицею по п’ятах. А в цілому умови утримання в’язнів тут цілком прийнятні: триразове харчування, періодичне купання в морі, можливість працювати з оплатою 100 дирхамів за день. Тож вихідці з деяких азійських країн, платня в яких значно нижча від вищезазначеної, інколи навмисне скоювали дрібні злочини, щоб потрапити за грати і гарантувати собі пристойний заробіток. До честі працівників відповідних служб, вони швидко розгадали «злочинну тактику» іноземців. Тепер у кожному конкретному випадку ретельно встановлюють: протиправний вчинок був скоєний свідомо, чи ненавмисно? Якщо зроблено це спеціально, винуватець відпрацює суму заподіяних збитків, після чого його відразу ж депортують з країни.
А ще в ОАЕ відкриті клуби жінок, де представниці прекрасної статі, які, як правило, ніде не працюють, мають можливість поспілкуватися, пограти в шахи тощо. В Абу-Дабі функціонують також іноземні заклади охорони здоров’я: центри кардіології, стоматології, шпиталі.
…Вечоріло, коли ми залишали Абу-Дабі. Приємні враження від побаченого наповнювали єство. Важко було повірити, що це одне з найкрасивіших міст арабського світу ще зовсім недавно було звичайним острівним поселенням з невеличкими хатинками. Але, виявляється, чудеса трапляються. І столиця ОАЕ є якраз одним з таких чудес, створеним мудрим, гостинним і привітним арабським народом. ВИЩЕ ТІЛЬКИ НЕБО
4 січня 2010 року в Дубаї відбулося урочисте відкриття найвищого будинку на планеті – 828-метрового гіганта-хмарочоса Бурж Халіфа («Вежа Халіфа»). Споруда налічує 163 поверхи. Швидкісні ліфти за лічені хвилини доставляють бажаючих на оглядовий майданчик, розташований на 124 поверсі. З висоти 650 метрів відкривається захоплюючий вид на Дубай і навіть найближчі емірати. Споруді належить 16 світових рекордів. Зокрема, тут розмістився найвищий (76 поверх) плавальний басейн, а на 158 поверсі – найвища у світі мечеть. Іноді здається, що своїм гострим шпилем будинок наскрізь пронизує небо.
Біля підніжжя хмарочоса розташований найбільший у світі «танцюючий» фонтан, здатний підняти у повітря одночасно 83 тисячі літрів води на висоту 150 метрів (приблизно 50 поверхів).
Тут же знаходиться величезний торговельний центр Дубай-молл з чудовим акваріумом, де мешкають представники морської фауни.
Вищеперелічені споруди – це, так би мовити, своєрідна візитівка міста – сучасного мегаполіса й туристичної столиці ОАЕ. А ще Дубай називають містом-рекордсменом, адже в ньому мало не на кожному кроці доводиться не тільки чути, а й бачити велич і розмах.
Так, при в’їзді в Дубай з боку Шарджи знаходиться аеропорт. Наш гід Тимур відразу ж повідомив, що в минулому році пасажиропотік тут становив майже 40 мільйонів осіб. Більший показник має тільки лондонський аеропорт «Хітроу», послугами якого торік скористалося 78 мільйонів чоловік.
І ще одна цифра. За словами Тимура, нині простори п’ятого океану борознять 56 надсучасних аеробусів. 34 з них належать авіапарку ОАЕ.
…Тим часом ми опиняємося в Дейрі – старому районі Дубая, що є центром бізнесу й туризму. Тут зосереджена значна кількість магазинів, готелів, ринків. Одна з особливостей цієї частини міста – «Вежа з годинником» заввишки в 26 метрів. Сам годинник розміром в 1 метр. Подейкують, що його свого часу подарувала шейху Рашиду англійська королева після того, як він на цілих три години спізнився на зустріч з нею.
Впадає у вічі й те, що в Дубаї люди рятуються від спеки у приміщеннях, де працюють кондиціонери. Найбільше вразило, що ці пристрої змонтовані навіть на автобусних зупинках.
До речі, якщо вже згадали про транспорт, то в Дубаї функціонують дві гілки метро (приємно було довідатися, що в його спорудженні брали участь і фахівці київського інституту електрозварювання імені Патона), нині будується трамвайна лінія.
Крім того, мешканці району морський Дубай згодом отримають змогу діставатися на роботу водним шляхом. Зараз тут у розпалі спорудження каналів, що підходять до самих будинків. Тож не за горами той час, коли мешканці цього мікрорайону, вийшовши з під’їзду, сідатимуть в яхту чи катер і прямо з двору вирушатимуть у потрібному напрямку.
Із Дейри прямуємо в іншу частину міста – Бар-Дубай. Тут знаходиться резиденція Правителя, банки, офіси компаній, порт. Їдемо через міст, подарований Дубаю одним шейхом із Саудівської Аравії. До речі, це був перший міст, що з’єднав між собою дві частини Дубая.
Бачимо розкішні хмарочоси, сучасну архітектуру, рукотворні пальмові острови. Наближаємося до одного з найвищих готелів у світі Бурж Аль Араб, зведеного на штучному острові за 290 метрів від берега. Його висота – 321 метр. Зовні він нагадує величезне вітрило. Як нам пояснили, цей об’єкт споруджували 3000 компаній і 250 дизайнерів. В інтер’єрі готелю використано 8 тисяч квадратних метрів 22-каратного золота.
Побували ми і на території Джебель-Алі, що є вільною економічною зоною. Тут працюють алюмінієвий комбінат, потужні опріснювачі морської води, порт, інші підприємства й установи.
Тимур розповів нам цікаву історію щодо розв’язання транспортної проблеми у цьому районі Дубая. Велика кількість об’єктів, звісно, потребує чимало робочих рук. Тож у години «пік» тут утворювалися величезні «корки». Влада міста звернулася до громадян з проханням висловити свою думку щодо цього питання. Найоптимальніший варіант запропонував один індус, який порадив допускати на шлях, що веде в Джебель-Алі, лише повністю завантажені пасажирами легковики.
Скажімо, в будинку мешкає 300 родин. Це значить, що кожного ранку саме така кількість виїжджає з двору в напрямку Джебель-Алі. А коли сусіди по черзі возитимуть один одного на роботу, заповнюючи весь салон автомобіля, кількість транспортних засобів, що від’їжджають від будинку, скоротиться у п’ять разів. Цю пропозицію реалізували в життя, а вищезгаданий індус отримав винагороду в розмірі 1 мільйона дирхамів (приблизно 275 тисяч доларів США).
…Як би я не намагався, але практично неможливо переказати все, що мені довелося побачити в Дубаї, в усій країні. Тут щодня зводяться нові сучасні споруди, міняються місцеві ландшафти. Цілком можливо, що, повернувшись сюди через рік–два, важко буде упізнати місця, якими мандрував ще два–три тижні тому. Тож якщо пощастить у майбутньому ще раз побувати у цьому екзотичному краї (з думкою про це спеціально кинув кілька монет у ласкаві хвилі Перської затоки), тоді, сподіваюся, будуть нові враження, об’єкти захоплення й подиву, на які так багатий арабський світ.
