ХV БЛАГОДІЙНИЙ КОНЦЕРТ У НАЦІОНАЛЬНІЙ ОПЕРІ УКРАЇНИ
Уже п’ятнадцятий рік поспіль Державне підприємство «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л. І. Медведя Міністерства охорони здоров’я України», з нагоди Дня Святого Миколая дарує шановним глядачам незабутній вечір прекрасної та неповторної музики.
До участі в культурологічному проекті «ЕКОГІНТОКСУ» до Дня Святого Миколая запрошено симфонічний оркестр «Київ-Класик» (диригент – артист Миру ЮНЕСКО, народний артист України, посол Української культури ЮНЕСКО Герман Макаренко), хор «Кредо» (художній керівник – заслужений діяч мистецтв України Богдан Пліш), незмінна ведуча – заслужений журналіст України Світлана Леонтьєва.
На цьому концерті, як і на всіх попередніх, глядачі мали змогу отримати глибоку насолоду від музики всесвітньо знаних композиторів: В. Моцарта, М. Паганіні, П. Чайковського, К. Орф, К. Данькевича, К. Глюка, Є. Адамцевича, Й. Штрауса, Дж. Верді та сучасних українських – Л. Дутківського, В. Івасюка, Т. Йордакія.
Насамперед до слова був запрошений організатор і натхненник унікальних культурологічних заходів, як і концертів до Святого Миколая, – Микола Проданчук, вчений у галузі токсикології і гігієни, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, член-кореспондент Національної академії медичних наук України, директор Інституту екогігієни і токсикології ім. Л. І. Медведя МОЗУ.
– Дорогі друзі, – сказав Микола Георгійович, – наш колектив щиро радий приймати Вас у цьому залі. Коли ми тільки розпочинали цю традицію – самі не могли уявити, що нам це вдасться. І тому на питання: чи можемо продовжувати цю благодійну традицію – впевнено даємо відповідь – не тільки можемо, а й потрібно.
Щиро сподіваюся, що духовна музика першого відділення концерту налаштує на високі благородні почуття, які ще раз засвідчать, що, незважаючи на всі жахи війни, Україна – благословенна духовністю, яка живе в наших серцях.
В пам’ять про колег-медиків, які на фронті віддали своє життя, рятуючи життя наших воїнів, прозвучав твір В. А. Моцарта Реквієм «Lacrimosa».
Ми переконані, що глибока і прекрасна сила мистецтва, магічна чарівність музики має бути во благо Українського народу.
Родзинкою програми стали твори, включені до репертуару «Київ-Класик», диригентом Германом Макаренком, які ще майже не виконувалися.
Під час свята музики в Національній опері багато уваги були приділено цариці музики – скрипці.
Як розповів захопленим присутнім професор Микола Проданчук, у Софії Київській на північному нефі є унікальний артефакт – зображення музиканта, який тримає на плечі інструмент, а в руці смичок. Це – скрипка, і ніхто цього не спростував. Отже, Україна – батьківщина скрипки.
Таким чином, ще наші предки відчували магію скрипки.
Історія скрипки довга. І. С. Бах та А. Вівальді – навчили скрипку співати, а Н. Паганіні – розмовляти.
– У 2011 році, – продовжив Микола Георгійович, – у нас виникла незвичайна ідея – зіграти концерт Ніколо Паганіні, але не знайшлося музикантів, які б могли зіграти його 5-й концерт, який був тією рукавичкою, яка кинута була маестро майбутнім поколінням скрипалів. Хто ж її підніме? А підняла цю рукавичку тендітна жінка, яка зіграла тоді першу частину концерту – весь концерт сприйняти слухачу відразу – було б складно. Виконаний він був на скрипці «Україна», створеній геніальним скрипковим майстром Флоріаном Юр’євим.
Минулого року, до речі, ми слухали всю струнну групу, створену Флоріаном Юр’євим, і президент Всесвітньої організації скрипкових майстрів Бернар Сабатьє зізнався, що нічого подібного в світі не існує. І це завдяки Юр’єву.
На правах господаря Микола Проданчук запросив на сцену опери маестро Флоріана Юр’єва. – Термін «Українська скрипка», – повідав Флоріан Юр’єв, – на повний голос прозвучав завдяки однойменному проекту Миколи Проданчука. Саме на Міжнародній конференції, присвяченій Українській скрипці, відомий у всьому світі експерт Жан Сабатьє, прослухавши всі наші інструменти і ознайомившись з їх конструкціями сказав, що в Україні з’явилися не тільки окремі інструменти світового рівня, а й цілий оркестр.
Спершу я виготовляв окремі інструменти, поки Микола Георгійович не запропонував зробити інструменти для цілого оркестру. А це – непросто. Річ у тім, що майстри спеціалізуються, хто на чому. Одні на скрипках, другі – альтах, треті – віолончелях, і зрідка хто виготовляє контрабаси. Мені потрібно було зробити всю лінійку і щоб все було узгоджено. Все це мало бути єдиним організмом. Було виготовлено понад сорок інструментів. З них Герман Макаренко відібрав тридцять п’ять. Саме на цих інструментах відбувся концерт спершу у Софії Київській, а потім у Київській філармонії. За словам того ж Жана Сабатьє, у світі немає жодного оркестру, який би зробив один майстер.
Але майстер залежить від музиканта, який має, так би мовити, розіграти інструмент. І Сабатьє запитав мене: «Чому ви і досі не подарували свій інструмент такій видатній скрипальці, якою є Тетяна Вавіліна-Койчуренко?».
Чому ж ні? Микола Георгійович від імені і в присутності майстра Флоріана Юр’єва подарував скрипку «Тетяна» скрипальці Тетяні Вавіліній-Койчуренко, яка прийняла виклик від самого Ніколо Паганіні.
Далі, на честь морських піхотинців зал струсонув «Козацький марш». На сцену запрошений був полковник Володимир Волошин, який від морських піхотинців і від себе особисто подарував колективу ЕКОГІНТОКС книжку «У вічність ідуть кращі». Це перша книжка, яка висвітлює історію відродження морської піхоти України та увічнення імен тих піхотинців, які поклали голови у війні з російським агресором.
Нагородами відзначили мужність наших сучасних лицарів, членів, рік тому створеного у столиці України місті Києві, «Бойового братства морської піхоти». Професор Микола Проданчук анонсував цікаву подію: талановитий художник, автор неперевершених батальних картин Андрій Холоменюк створив макет пам’ятника морській піхоті України, який буде встановлено на Оболонській набережній.
Це – пам’ятник понад чотири метри висоти, на якому буде закарбована історія славних попередників сучасних морських піхотинців, якими може гордитися кожна нація. Це і воїни Святослава, і козаки Сагайдачного.
За багато поколінь наша українська земля виростила націю воїнів, які змогли дати відсіч одній із найсильніших армій світу – російській.
У концертній програмі прозвучали пісні Володимира Івасюка, 70-ліття якого припадає на 2019 рік, Левка Дутківського, композитора і художнього керівника легендарної «Смерічки». Вони – предтечі нової української естрадної пісні і, можливо, Незалежності.
У фінальній частині концерту, за доброю традицією, прозвучала чи не найвідоміша у світі українська мелодія – «Щедрик», а на завершення – пісня на слова буковинського поета Михайла Ткача «Дай Боже».
Дай Боже, скажу вже і я, через рік зустрітися знову.
Автор матеріалу і вдячний слухач
Ігор КРАВЧУК
