Владлен ЛЕПСЬКИЙ: ЛЮДСТВО НЕ МАЄ ПРАВА ПОВТОРЮВАТИ ПОМИЛКИ МИНУЛОГО ІНКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ’Ю
– Захід, учасниками якого ми стали, дуже почесний і має глибокий зміст. Як вдалося уникнути офіціозу і вдихнути у нього живий струмінь?
– Дійство, що проводиться на цьому святому місці, – вже традиційне. На ньому присутні не тільки ліквідатори, а й багато черкащан і гостей міста. Мене надихає те, що в очах своїх побратимів бачу бажання жити. Вони – герої, бо гідно виконали свій обов’язок перед Батьківщиною і світом. Достойними, порядними і відповідальними вони є і тепер.
З-поміж них зустрічаю і таких, що тоді були в Чорнобилі, а сьогодні в АТО. Це – життя. Ці люди з тієї породи, що коли приходить відповідний час, – роблять те, що має робити справжній чоловік. На жаль, такі рано покидають цей світ. Але ми відзначаємо і пам’ятаємо про них.
Сьогодні вручаємо відзнаки Храму, щоб всі знали, що ніхто не забутий. Наш Храм набуває символічного значення. Він – пам’ять і шана тим, хто врятував світ.
– Незважаючи на те, що в журналі, як у літописі, висвітлювалися всі етапи будівництва Храму, аж до встановлення Хреста і освячення, мене не покидає відчуття, що Храм тут стоїть віки. Нічого не можу з собою подіяти. В чому річ?
– Так воно і є. Для мене матеріальна сторона справи не на першому і навіть не на другому місці. В Храм вкладена Душа, бачення світу, спогади про тих, з ким був там. В ньому – і біль, і страждання, і віра в людей, і пам’ять. На жаль, багато з тих, хто був тут ще у минулому році, – сьогодні прийти вже не змогли за станом здоров’я. Але відрадно, що приходять їхні родичі, діти і внуки.
Враження, що Храм тут стоїть давно, напевно, і тому, що він був у думках багатьох задовго до того, як постав. Будувався він на одному подиху. Такий стан називається натхненням. Та й сама конструкція – унікальна: без зварювання металу, зведена не за сучасними, а традиційними технологіями, які використовували при будівництві храмів впродовж століть. Це оригінальна споруда. За архітектурною філософією і духовністю – єдина в світі. З Всесвіту на Храм ідуть позитивні, благодатні імпульси. Це відзначає кожен, хто хоча б один раз побував у Храмі. Ветерани та учасники АТО Храм теж вважають своїм. Хоча коли трапилася Чорнобильська трагедія, багато з них ще й не народилися.
Навіть час біля Храму має свій вимір. Сьогодні прийшли ті, кого не бачив вже років десять, а враження таке, що бачилися недавно.
– Владлене Володимировичу, як на мене, то тут все досконало. Але, як відомо, ваша творча енергія не дає вам спокою і продукує нові ідеї. Поділіться, будь ласка, планами.
– У планах – обладнати дитячий майданчик, посадити фруктові дерева. Чорнобильці приходять з онуками, то хай зірвуть прямо з дерева яблучко чи грушку. Це ж набагато цікавіше і смачніше, ніж купити в супермаркеті. Хочемо зробити також скважину, щоб була водичка прямо із землі. Це потрібно. Не дай Бог у когось горло пересохне після вчорашнього, чи ще щось, а водичка під рукою. Зверталися до влади, щодо облаштування зручного під’їзду до Храму, алеї – все ж захаращено, а це – центр міста. Обіцяли і керівники адміністрації, і мер. Всі в один голос кажуть: «Правильно. Ми — за». Один вислухав і каже, що будемо робити. Другий вислухав і повторив те ж. А віз і нині там. Але ж так може продовжуватися безмежно. Сьогодні до цього питання вже підключилася громадськість. Сподіваюся, що під її впливом справа зрушить з місця.
Але я часто замислююся над іншим. Парадоксально, однак людство така цікава субстанція, що не виносить досвіду з пережитого. Наступає на ті ж граблі. В цьому найбільша загроза. І те, що ми робимо, спрямоване на одне – не дати сучасним і прийдешнім покоління забути про минуле, закарбувати помилки десь на генному рівні, щоб вони не повторилися в майбутньому.
– Пані Лесю, як відомо, жінки надихають. Без їхньої підтримки чоловікам нелегко. В тому, що все це відбулося і має продовження, безперечно, і Ваш вагомий внесок. Недаремно Вас називають – Берегинею. Так в старослов’янській міфології називали Богиню Добра, яка захищає оселю, родинне багаття та людей від хвороб і злих сил.
– Коли на твоїх очах твориться історія, постає щось шедевральне, то вона не може не зачіпати найтонші струни душі. У Владлена Володимировича завжди багато ідей. Але головне те, що він вміє їх реалізовувати. У нього чітка і сильна громадянська позиція. Так було і тоді, коли на чорнобильців ніхто не звертав увагу, а інколи відверто ігнорували.
Про це потрібно теж говорити відверто. Отже, Владлен Володимирович завжди намагався привернути увагу до проблем чорнобильців, інших категорій громадян, що потребували підтримки і допомоги, прагнув донести через місцеві органи влади, громадські організації, ЗМІ про справжній стан справ в цьому аспекті і водночас вирішував багато питань. Я дуже вдячна, рада і щаслива, що йому це вдається. Реалізований задум щодо побудови незрівнянного як за архітектурою, так і за особливим духовним магнетизмом Храму на честь Ікони «Чорнобильський Спас», пам’ятних знаків на території Храму, зокрема і пам’ятник воїнам АТО та багато іншого. Це місце, куди приходять і чорнобильці, і члени їхніх сімей. Сюди можна прийти з різним душевним станом, знайти втіху і духовну рівновагу, осмислити найпотаємніші моменти у своєму житті. Щаслива, що є такі люди.
Спілкувався Ігор КРАВЧУК
