НА СВІТ ПОТРІБНО ДИВИТИСЯ ОПТИМІСТИЧНО, ТОДІ ВІН ТАК ПОДИВИТЬСЯ І НА ТЕБЕ
Віктор ГРИШКО, директор ЗВПП «Регіон - 2001»:
НА СВІТ ПОТРІБНО ДИВИТИСЯ ОПТИМІСТИЧНО, ТОДІ ВІН ТАК ПОДИВИТЬСЯ І НА ТЕБЕ
Заготівельно-виробниче приватне підприєм-ство «Регіон-2001» засновано в селищі міського типу Велика Димерка у квітні 2001 року Сергієм Миколайовичем Гришком. Упродовж 13 років він був його незмінним директором. Сергій Миколайович неодноразово обирався депутатом Великодимерської селищної ради та депутатом Броварської районної ради. Сьогодні Сергій Гришко працює на виборній посаді — головою Броварської районної ради останніх двох скликань.
ЗВПП «Регіон - 2001» є спеціалізованим підпри-ємством, що здійснює діяльність, яка пов’язана із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природнє середовище та здоров’я людини.
Крім того, підприємство надає таким компаніям, як ІП «Кока-Кола» Беверіджиз Україна Лімітед», ТОВ «Рабен Україна», ТОВ «МІК МЕГА» повний спектр послуг зі збирання, транспортування та утилізації, видалення всіх відходів і також небезпечних, які в них утворюються.
Водночас ЗВПП «Регіон-2001» — багатопрофільна компанія з повною інфраструктурою виробничих, складських приміщень, власною під’їзною залізничною колією, власним автогосподарством, ваговим і пресовим господарством, яке забезпечує успішну діяльність у сфері будівництва, виробництва асфальтобетонних сумішей, товарного бетону та бетонних виробів, складських послуг та операцій із брухтом кольорових і чорних металів. Для виробництва якісного асфальту і бетону у підприємства є власне сучасне потужне обладнання.
Успішна діяльність ЗВПП «Регіон-2001» отри-мав високу оцінку міжнародних інституцій. Так, у 2008–2015 роках, за офіційними даними Державного Комітету статистики України та у відповідності з EUROPEAN STANDART RATING (Європейський стандарт рейтингування) ЗВПП «Регіон-2001» за проведеним ранжируванням динаміки економічних показників зараховане до «Ліги кращих» і здобуло статус «Підприємство року» та «Лідер галузі».
Сьогодні ЗВПП «Регіон-2001» очолює Віктор Миколайович Гришко, з яким ми поспілкувалися:
— Вікторе Миколайовичу, про успіхи ЗВПП «Регіон-2001» знає вся Україна, але читачам видання цікаво було б почути від вас особисто, як вдалося досягти таких результатів, незважаючи на не зовсім сприятливі умови.
— Секрет дуже простий: бери м’яч і забивай у ворота. Не у свої, звичайно. Це якщо жартома. Хоча, як відомо, в кожному жарті є доля істини. Але якщо дуже серйозно, то це наполеглива праця і ще раз праця.
Починали ми фактично з нуля. Все завдяки стратегічному мисленню старшого брата Сергія, який завжди бачить далі, показує правильні напрями розвитку. Він — лідер, генератор ідей і людина, яка не боїться ризикувати. Щоб досягти чогось, потрібно велике бажання. Головний наш принцип — це працювати на випередження.
Велика подяка мудрій і досвідченій людині, нашому голові — Анатолію Борисовичу Бочкарьову, який також сприяв нашому становленню. У Димерці всі підтвердять, що він нікому не відмовив у допомозі, якщо бачить, що людина здатна взяти на себе важку ношу, якою є підприємницька діяльність, і що це їй потрібно. Наведу приклад. Ще молодим хлопцем, а було мені десь років двадцять два, прийшов до Анатолія Борисовича і кажу, що хочу поставити ларьок. Ми поспілкувалися, обговорили різні варіанти і я обрав, як на мене, цікавіший і перспективніший напрям. Сьогодні за це я йому вдячний.
«Регіон-2001» — це різногалузеве приватне під-приємство — від збору і сортування вторсировини до будівництва.
Спершу брали техніку в оренду. Самі ставали до роботи. Переодягалися і працювали. Я можу на автомобілі працювати і на вантажному, і на будь-якому іншому. Не боюся взяти і лопату в руки, якщо потрібно. В будь-який час можу під’їхати на АБЗ, знаю які потрібно натискати кнопки, щоб виготовити продукцію.
Уникаємо кредитів. Коли будували склад, то взяли кредит. Але це невигідно. І вже років десять ними не користуємося
— Яке місце у вашому світовідчутті посідає Димерка?
— Ми з Великої Димерки — і цим все сказано. Тут могили наших предків, тут народилися наші діти, які, до речі, вже теж працюють на підприємстві.
У Димерці маємо велику родину і друзів. Всі з усіма пов’язані. До речі, Анатолій Борисович довго не знав, що його майбутня дружина Ніна Михайлівна, мене в дитинстві гляділа. Вона моя сусідка — жила через три хати.
Отримав другу вищу освіту — педагогічну. Перша освіта — інженер-будівельник. Друга — педагогічна, вже для поглиблення знань саме в аспекті виховання дітей, молоді. Не зайвою ця освіта буде і у роботі з дорослими.
Нас у сім’ї четверо братів. Троє і сьогодні безпосередньо пов’язані з підприємством. Наші сини теж працюють тут.
Ми не зупиняємося, будуємося і розвиваємося.
Відпочиваємо на своїй землі, за кордон не їздимо. Купив у Чернігівській області хатку, облаштували і збираємося всі там, щоб поспілкуватися, налюбуватися нашою незрівнянною українською природою та набратися сил. У мене два сини. Одному немає ще десяти, другому двадцять сім років. Дружина працює на підприємстві бухгалтером.
Сформувалося стабільне ядро колективу. Як приклад водій, який прийшов до нас років сімнадцять тому. Його сину Колі було тоді років два. Батько працював на КамАЗі і брав з собою. І не дивно, що він також став водієм, працює у нас. Отже, на підприємстві вже формуються династії. У нас люди вже і поодружувалися і продовжують працювати на підприємстві. Це мені дуже приємно.
Маємо вже певний досвід. Пережили непрості 90-ті, але не заплямували себе. На світ потрібно дивитися оптимістично, тоді він так подивиться і на тебе.
Спілкувалася Ганна ГОРЮК
