КОРОНАЦІЯ ЧУДОТВОРНОЇ ІКОНИ МАТЕРІ БОЖОЇ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ

КОРОНАЦІЯ ЧУДОТВОРНОЇ ІКОНИ МАТЕРІ БОЖОЇ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ

Одна з найдавніших і найдовших вулиць Чернівців, Руська, завдячує своєю назвою красеню-собору Успіння Пресвятої Богородиці — чудовому кам’яному храму, що представляє одну з українських національних церков — Українську греко-католицьку церкву (УГКЦ), яка поєднує дві основні давні традиції європейського християнства: східну грецьку й західну римську. За часів Австро-Угорщини Успенську церкву в народі називали «руською», тобто «українською», адже проповіді у греко-католицьких храмах виголошували українською мовою: туди ходили переважно русини-українці.

Саме з нагоди 200-ліття Успенського храму 30 травня відбулася знаменна подія: коронація Чудотворної ікони Матері Божої Чернівецької «Надія Безнадійних», історія якої сягає у 18 століття.

Корони для Діви Марії та Ісуса поблагословив Папа Римський Франциск у Ватикані. Глава Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав зачитав спеціальну молитву і коронував Чудотворну ікону.

Патріарха Святослава зустрічали численні прихожани церкви та гості з усієї України. Естрадно-духовий оркестр «Буковина» під керівництвом Георгія Новаковського виконав мелодію невмирущої «Червоної рути»

Знаменно, що коронування відбулося у рік родини, проголошений УГКЦ. Саме тому патріарха зустріли 16 пар наречених, які в цьому році запланували повінчатись, а коровай піднесли Тетяна та Орест Москалики – щасливе подружжя, що в шлюбі 55 років, діти декламували вірші. Вітали Блаженнішого Святослава очільники міста й області, громадські діячі. Подія транслювалася на великому екрані, встановленому на подвір’ї храму. Музичний супровід Літургії, очоленої патріархом, здійснював хор «Воскресіння» з Івано-Франківська. Заслужена артистка України, солістка Чернівецької обласної філармонії Олена Урсуляк під гітару Святослава Нагорного заспівала українську версію «Аве, Марія» Шуберта.

Блаженнніший наголосив: — Сьогодні особливо звучить слово про християнську надію як про джерело через свідчення Святого Ігнатія Богоносця, ми чули в Святих діяннях апостолів, що в Антіохії вперше учні Христові назвали себе християнами. Християни — це люди, які мають надію. Цікаво, що ця надія ніколи не залежить від зовнішніх обставин: чи вони є сприятливі, чи вони є ворожі, чи ті обставини дозволяють спокійно, гідно жити, чи, можливо, у неї забирають засоби до існування. Християни завжди мають надію. Апостол Петро каже: «Якщо ви християни, то маєте бути готові кожного разу пояснити іншим людям, звідки у вас ця надія». Апостол продовжує : «Святіть Бога у серцях ваших». Іншими словами: християни мають надію через те, що криниця вічної води, джерело животворної води, яке струмить у життя вічне, знаходиться у серці, яке вірить в Бога. Християни не надіються на жодне створіння. Каже нам Давид: «Не надійтеся на князів, на синів людських, бо у них нема спасіння». Християнська надія випливає із джерела благодаті Святого духа, яке знаходиться у їхньому нутрі. Якщо те джерело у нас з вами справді є, якщо воно б’є, якщо з нього виходить життя, то християни здатні дати надію безнадійним, преобразити світ, в якому вони живуть. Християни здатні тою водою поділитися. Каже Христос: «Хто вірує в мене, того ріки живої води потечуть з його нутра». Спробуйте стримати ріку, ви тут, біля Карпат, це пережили минулого року. Як можна стримати ту живу, вічноплинну воду, що наповнює життя благодаттю Святого духа. Якщо справді та криниця у нашому серці не замулена, не забута, не зачинена, часом не зруйнована. Каже Христос: «Хто любить мене і заповіді мої зберігає, того Отець мій полюбить і ми прийдемо до нього і у ньому закладемо наше житло». Черпаймо з того джерела, яке Отець через свого сина заклав у серці віруючої людини.

Чин коронації і посвяти єпархії під покров Богородиці — це визнання Чудотворної ікони Матері Божої Чернівецької як джерела благодаті, надії, чудес, здійснених через її посередництво, адже до цієї ікони звертаються з молитвами бездітні подружжя з надією, що Бог подарує їм дитя, моляться батьки, чиї серця сповнені смутку і тривоги за долю своїх дітей. Жінка-мати творить чудо: приводить у світ дитя — образ Божий. Тому й коронують ікони Богородиці — Матері Божої. В Україні є кілька коронованих ікон: ікона Матері Божої Зарваницької, Матері Божої Теребовлянської, Гошівська Чудотворна ікона, Самбірська ікона Божої Матері, а також Чудотворна ікона Божої Матері Чернівецької.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

«Руський» храм на вулиці Руській

Спроба об’єднання християнських церков сягає у середньовіччя. У 1596 році відбулася Берестейська унія, згідно з якою Київська православна церква підпорядковувалася Папі Римському за умови збереження православних, або грецьких, обрядів і церковнослов’янської мови богослужіння. Так виникла греко-католицька (уніатська) церква, яка поєднала європейські традиції. На Буковині, відомій розмаїттям культур, мов і релігій, греко-католицьку віру сповідували як місцеві, так і вихідці з сусідньої Галичини, тому й назвали її «руською» («українською).

Греко-католицька парафія з’явилась у Чернівцях у 1811 році. У 1890 році на Буковині було понад 18 тисяч греко-католиків, вони мали свій вівтар у римо-католицькому костелі Воздвиження.

31 травня 1820 року заможний городянин і меценат Тадей Туркул заклав наріжний камінь у фундамент храму, для будівництва якого передав власну земельну ділянку і великі кошти. Уже 10 червня 1821 року церкву освячено.Швидко проклали й вулицю.

Храм збудовано у стилі ампір, який панував у культовому зодчестві Європи.

У 1930 — 1936 роках церкву перебудовано у стилі українського бароко. Автор проєкту — Володимир Залозецький, професор, історик мистецтва, громадський діяч. В Італії замовлено розкішний іконостас, який розписував відомий іконописець Адольф Оріховський. Церкву іменовано на честь великого свята — Успіння Пресвятої Богородиці. Прихожанами були відомі люди: С. Смаль-Стоцький, І. Онишкевич, О. Кобилянська. У 1900 році тут побував митрополит А. Шептицький, ім’я якого увічнено у назві сусідньої вулиці.

Радянська влада заборонила греко-католицьку церкву. У 1961 році Успенський собор, як і більшість святинь різних конфесій, закрито і перетворено на склад, в результаті чого стінні розписи зазнали непоправних пошкоджень.

У 1990 році громада відродженої Української греко– католицької церкви домоглася повернення Успенського собору. Отець В. Сиротюк розповів, як у 1995 році під час ремонтних робіт спочатку знайшов образок — копію, а потім і саму ікону Божої Матері, яка здійснила подорож із Риму через Грецію на Буковину.