СЛОВО РЕДАКТОРА
Важко передати захоплення киян та гостей столиці, які годинами чекали, утворивши суцільну стіну вздовж Хрещатика та проспекту Тараса Шевченка, щоб аплодисментами і квітами привітати учасників параду на честь 30-ліття відновлення Незалежності України: воїнів АТО/ООС, волонтерів, капеланів, військових лікарів, учасників визвольних змагань ХХ століття — з цією величною датою.
Ті, хто йшов Хрещатиком і хто стояв обабіч, дякували один одному. І це не дивно. Адже всі, не тільки учасники святкового заходу, творці сучасної історії України. Серед присутніх я зустрів друзів з УГС, Народного руху України, з якими виборювали її незалежність, учасників Помаранчевої революції та Революції Гідності. Тому серед присутніх — люди різного віку, але кожен зробив вибір на користь самостійності й вніс свою лепту, щоб Українська держава розпочала вже четвертий десяток своєї новітньої історії.
Що робити далі? Чи все залежить від нас? Які загрози чигають на Україну? У чому шукати опертя? Частково відповіді на ці питання Ви, шановні читачі, знайдете в матеріалах видання, яке тримаєте в руках.
Його герої, кожен у свій час і на своєму місці, чим би не займалися — все з вірою в Україну і заради України.
Левко Лук’яненко, автор Акта про державну незалежність, багатолітній політв’язень совєтських концтаборів, навіть у камері смертників думав не про себе, а про те, що він встиг зробити для Батьківщини, Олесь Шевченко, якого не зламали тюрми і сьогодні в строю, письменник Леонід Полтава, який трішки не дожив до проголошення Незалежності України, але все життя жив і працював задля неї.
Представниці молодої генерації — лікарка Ольга Кобевко, адвокатка Леся Зітинюк чи бізнес-леді Галина Чорна — не шукають легких шляхів, не роздумують, чи варто залишатися в Україні, а вдосконалюють свій фах, натхненно працюють і вірять у щасливе майбуття.
Вірить в Україну також і весь творчий колектив журналу «Гетьман», бо бачимо, що наша праця потрібна, адже кількість читачів з року в рік зростає, і не тільки на Батьківщині, але і за кордоном.
