КНИЖКА, ЯКА НІКОГО НЕ ЗАЛИШИТЬ БАЙДУЖИМ
КНИЖКА, ЯКА НІКОГО НЕ ЗАЛИШИТЬ БАЙДУЖИМ
Нещодавно світ побачила книжка «Вітольд Камінський: той, хто залишив море й обрав кохання». Вона знайомить з життям та діяльністю видатного українського лікаря-гідротерапевта Вітольда Болеславовича Камінського — фундатора української школи Природної медиціни. Його популярність була надзвичайною впродовж всього життя.
Він був сучасником, учнем, послідовником Себастьяна Кнейппа, якого знають у всьому світі, як основоположника гідротерапії. Камінський пішов далі свого вчителя, він розробив власну методику водолікування, поєднавши наукову теорію та весь передовий досвід лікарів-практиків. Тому японський профессор Кацудзо Ніші взяв методику Камінського за основу свого вчення «Здоров’я Ніші». Але в наш час лікар Камінський незаслуженно забутий. Хоча його лікувальною методикою користуються і сьогодні у різних водолікарнях, санаторіях та в SPA–салонах. Але при цьому ніхто не згадує ім’я Камінського.
Видання складається з п’яти розділів, які знайомлять читача із фактами його біографії та новаторськими медичними практиками, розкриває маловідомі сторінки з життя родини Камінських. Завдяки унікальним архівним документам, що надав Державний архів Житомирської області, стало відомо, що Камінський походив із стародавнього польського дворянського роду, який належав до гербу Лук і брав свій початок із XVII століття. Видатними представниками роду були рідні дядьки Вітольда Камінського по лінії батька — московські архітектори Йосип Стефанович Камінський, автор Храму Христа Спасителя в Москві, та Олександр Стефанович Камінський — автор будівлі Третьяковської галереї, Третьяковського проїзду і десятків приватних та громадських будівель у Москві, а також величавого Спасо-Преображенського собору в Миколо-Угреському монастирі.
Також книжка знайомить з долями чотирьох дітей Камінського. Старший син Йосип був інженером, після війни у 1951 році емігрував до США, де і помер у місті Канзас-Сіті штату Міссурі. Його гілка загубилася в історії. Можливо, завдяки цій публикації знайдуться його нащадки. Син Вітольд був хірургом, учасником Першої світової війни, випускником легендарного київського Миколаївського училища. Під час війни опиниться в Румунії, потім у Польщі та Литві. У 1941 році був репресований та висланий до ГУЛАГу, де і загинув. В 2017 році в пам’ять про батька, його донька Барбара Камінська-Самборська, у Польщі видала книжку «Poki jeszcze pamietam…» (Поки ще пам’ятаю…) в якій згадує своє дитинство, початок війни, арешт батька, боротьбу за виживання під час окупації.
Розділ «Пам’ять про Камінського» містить відгуки, розповіді послідовників лікаря Камінського, їх професійні здобутки. Так, надзвичайно цінним є внесок Марії Кронік-Прокоф’євої, яка як військовий хірург наприкінці Другої світової війни у 1945 році вперше почула ім’я Камінського під Кенігсбергом від німця, який назвав лікаря Камінського «російським богом». Повернувшись до Києва після війни, Марія Кронік-Прокоф’єва не тільки присвятила все своє подальше життя пошукам інформації про Вітольда Камінського, але й стала послідовником його справи. Результатом її роботи стала книжка «Вода животворяща: гігієнотерапія В.Б.Камінського», що вийшла в Києві у 2000 році.
Публікація «Юрій Гнаткевич: методика Камінського врятувала мені життя», що є у книжці, розповідає, як народний депутат України першого, п’ятого та шостого скликань Юрій Гнаткевич, людина далека від медицини, одного разу скориставшись методикою лікування Камінського при важкому захворюванні, відмовився від медикаментозного лікування та став палким прихильником природної медицини і в знак великої подяки лікарю видав свою працю «А все так просто… (Роздуми колись безнадійно хворого пацієнта з нагоди 150-річчя з дня народження видатного українського лікаря В.Камінського) та ініціював перевидання книжки Вітольда Камінського «Друг здравія» у 2006 році.
Над виданням працював потужний авторський колектив — Тетяна Пельчарська, пра-правнучка Вітольда Болеславовича Камінського (по лінії доньки Елеонори Камінської); Анна Самборська, правнучка по лінії сина Вітольда; Лариса Георгінова, науковець, кандидат педагогічних наук; Олена Плаксіна, краєзнавиця з Ірпіня, яка є співавтором, автором ідеї, концепції та дизайну книжки. Головний редактор — Ірина Садова, яка водночас є редактором сайту www.Bucha.Life та ініціатором виходу в світ блогу про історію Приірпіння, де неодноразово публікувалися матеріали про Вітольда Камінського. Літературний редактор та відповідальна за випуск — Ніна Липовецька, відома київська журналістка. Видання ілюстроване унікальними архівними документами та фотографіями із родинних архівів Тетяни Пельчарської та Анни Самборської.
Переконані, що книжка «Вітольд Камінський: той, хто залишив море й обрав кохання», допоможе повернути науці та історії ім’я великого лікаря Вітольда Камінського, який прагнув зробити світ кращим.
Олена ПЛАКСІНА, краєзнавиця
